Человеческая история полным-полна необходимостью делать подобный выбор, как в реале, так и в литературе. Я, собственно, поэтому и не могу взять в толк, что тут лагерного или совкового.

Не знаю як пояснити. Лагерне — не враховувати вищу волю, прагнення "все порешать" виключно самому.
Наприклад, Голодомор. Яку дитину годувати щоб жила далі, а якій дати померти? Батькам все одно доводилося робити цей вибір. Але ті, хто приповідували "ми просто люди, це Бог так дав...", часто виживали, бо відпускали ситуацію. А ті, хто брав відповідальність за свій вибір на себе (як радянські люди, атеїсти), часто швидко закінчувалися від почуття провини перед замученою дитинкою (читала десь, як в тюрмах майже гарантовано доводили матір до божевілля — давали їй вибирати, яку дитину будуть катувати в неї на очах, а якщо відмовитись від вибору, то катуватимуть усіх дітей)