> ... глаза должны больше уставать при светлом фоне....
Нє, звичайно, якщо яскравість викручена на максимум, то очам теж не фонтан, але зменшити її до прийнятного рівня, а замість білого фону поставити сірий трошки неоднорідний, не так важко. Взагалі, ви легко міняєте "світлий фон" ма "білий фон", що несправедливо.
Зіниця ока (зрачок) розширюється залежно від загальної кількості світла з усіх боків. Тому в темній кімнаті світлі букви на темному фоні сприймаються нормально. А в світлій кімнаті ваше око думає, що навколо світло, і автоматично пристосоване до того, щоби розрізняти дрібні темні деталі на світлому фоні. Коли чорний фон екрану -- найтемніше, що є в вашому полі зору, то, щоби розрізнити букви на цьому фоні, вам доводиться автоматично додатково напружувати очі, вони більше втомлюються, словом, все погано. Тому радіологи працюють в dark rooms, тому всякий хоч трошки спеціаліст з візуалізації вам розкаже, що презентації для показу в темних приміщеннях вимагають темного фону і світлих букв, а презентаціі для показу при денному світлі або в освітлених кімнатах вимагають світлого фону і темних букв. (Спряжений варіант -- чому краще читати книжку в світлій кімнаті, а не в темній кімнаті при настільній лампі.) Тому, в кінці кінців,телефонні читалки, всякі Кіндли і Apple books, мають day mode i night mode, і перша показує темні деталі на світлому, а друге -- світлі деталі на темному.
Там можна ще більше заглиблюватися, думати про фізіологію зору. З точки зору того, як працюють наші очі, на маленькі значки найкраще дивитися при нормальному освітленні на світлому фоні з легкою текстурою
Улугбек сделал обсерваторию с помощью очень глубокого колодца. В нем звезды видны днем. А без него шум от фона забивает сигнал от звезд. Читая, глаз вынужден делать похожую работу, но без обсерватории Улугбека. Поэтому устает. А темный фон/светлый текст решает эту проблему, не возлагая лишних трудов на глаз.
> В [глубоком колодце] звезды видны днем Це популярний міф, але -- міф. Тому що, ви праві, "шум от фона забивает сигнал от звезд"; а фон, небо навколо зірки світиться так, що неозброєним оком вдень майже ніяку зірку не побачиш, при кутовій роздільній здатності людського ока signal-to-noise порядка одиниці. По ідеї, можна часом побачити планети мінусової величини, але лише в сухому і чистому повітрі, в ідеалі, ще і в горах, і, основне, треба точно знати, куди дивитися. Якщо викопати криницю, щоби показувала точно туди, куди треба дивитися, то тоді так... але можна і просто в трубочку. Але це -- лише нульова величина і яскравіше, а вже зірки першої-другої величини треба дивитися в телескоп.
> ... глаз вынужден делать похожую работу,... Око виконує концептуально іншу роботу. Спостереження зірки -- це signal detection, основна вимога -- contrast resolution, який максимальний при максимально розширених зіницях, а спостереження тексту -- це feature resolution, вам треба знати, не "є буква чи нема", а "яка саме буква", це краще робити при зіницях звужених. Якщо ви займалися фотографією, то має бути очевидно: це як різна діафрагма дає вам різну різкість vs світлочутливість.
Ну і просто, на базовому рівні: сидіти в глибокій криниці -- це як сидіти в темній кімнаті. Якщо ви працюєте на моніторі, сидячи в темній кімнаті, ніяких претензій. Світлий фон для темних букв потрібен, якщо навколо монітора все світле.
Ну, тут напевно ще треба дізнатись, чи потрібна така роздільна здатність. Одна справа на екрані 1280 пікселів розгледіти риску в 1 піксель завтовшки, інша справа - 640 пікселів в ширину і риска товщиною в два пікселі.
Всяка, яка потрібна, не заважає. Люди виставляють розмір шрифта на межі комфортного спостереження
Тут, ніж гадати і байки одне одному розказувати, є дуже простий спосіб -- поставити експеримент: при аналогічному розмірі букв і т. п., почитати однакову кількість часу на різних фонах і спробувати проаналізувати самопочуття. Більшість (не кажу "всі" виключно тому, що не перевіряв) людей, переходячи з light mode на dark mode, напружують зір, а часом навіть і мʼязи обличчя.
Важливий момент в експертменті: (а) світла кімната, а не ніч і вимкнене світло і (б) саме просто читати текст, книжку, наприклад, електронну, а не працювати/читати код, бо останнє, поки не перебудуєшся, підключає надто багато психологічних механізмів.
Ну, можна і поекспериментувати. Це ж я згадую старі монітори та кольорові схеми і міркую, вони що, навмисне робили очам боляче чи просто не знали те, про що ти розповідаєш?
Старі монітори -- катодні трубки, які буквально бомбардували твої очі, я, каюся, навіть не знаю толком, як вони впливали на зір -- там всяке додаткове мерехтіння і всяка інша фігня була присутня. Давні кольорові схеми -- теж ще той зоопарк, хрін його знає, чим точно вони визначалися: можливості заліза, можливості софта, звички часів монохромних терміналів, звички родом з телебчення (а воно, у свою чергу, з кінематографу). Фантазії дизайнерів і художників раннього софта. Тому що, так, то, як ранили очі кольори CGA, як на недавно згадуваній нами "Іскрі", я майже забув, але місцями ще памʼятаю. А візуальна стилістика має ще ту інерцію. Словом, раджу спробувати
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Нє, звичайно, якщо яскравість викручена на максимум, то очам теж не фонтан, але зменшити її до прийнятного рівня, а замість білого фону поставити сірий трошки неоднорідний, не так важко. Взагалі, ви легко міняєте "світлий фон" ма "білий фон", що несправедливо.
Зіниця ока (зрачок) розширюється залежно від загальної кількості світла з усіх боків. Тому в темній кімнаті світлі букви на темному фоні сприймаються нормально. А в світлій кімнаті ваше око думає, що навколо світло, і автоматично пристосоване до того, щоби розрізняти дрібні темні деталі на світлому фоні. Коли чорний фон екрану -- найтемніше, що є в вашому полі зору, то, щоби розрізнити букви на цьому фоні, вам доводиться автоматично додатково напружувати очі, вони більше втомлюються, словом, все погано. Тому радіологи працюють в dark rooms, тому всякий хоч трошки спеціаліст з візуалізації вам розкаже, що презентації для показу в темних приміщеннях вимагають темного фону і світлих букв, а презентаціі для показу при денному світлі або в освітлених кімнатах вимагають світлого фону і темних букв. (Спряжений варіант -- чому краще читати книжку в світлій кімнаті, а не в темній кімнаті при настільній лампі.) Тому, в кінці кінців,телефонні читалки, всякі Кіндли і Apple books, мають day mode i night mode, і перша показує темні деталі на світлому, а друге -- світлі деталі на темному.
Там можна ще більше заглиблюватися, думати про фізіологію зору. З точки зору того, як працюють наші очі, на маленькі значки найкраще дивитися при нормальному освітленні на світлому фоні з легкою текстурою
no subject
no subject
no subject
> В [глубоком колодце] звезды видны днем
Це популярний міф, але -- міф. Тому що, ви праві, "шум от фона забивает сигнал от звезд"; а фон, небо навколо зірки світиться так, що неозброєним оком вдень майже ніяку зірку не побачиш, при кутовій роздільній здатності людського ока signal-to-noise порядка одиниці. По ідеї, можна часом побачити планети мінусової величини, але лише в сухому і чистому повітрі, в ідеалі, ще і в горах, і, основне, треба точно знати, куди дивитися. Якщо викопати криницю, щоби показувала точно туди, куди треба дивитися, то тоді так... але можна і просто в трубочку. Але це -- лише нульова величина і яскравіше, а вже зірки першої-другої величини треба дивитися в телескоп.
> ... глаз вынужден делать похожую работу,...
Око виконує концептуально іншу роботу. Спостереження зірки -- це signal detection, основна вимога -- contrast resolution, який максимальний при максимально розширених зіницях, а спостереження тексту -- це feature resolution, вам треба знати, не "є буква чи нема", а "яка саме буква", це краще робити при зіницях звужених. Якщо ви займалися фотографією, то має бути очевидно: це як різна діафрагма дає вам різну різкість vs світлочутливість.
Ну і просто, на базовому рівні: сидіти в глибокій криниці -- це як сидіти в темній кімнаті. Якщо ви працюєте на моніторі, сидячи в темній кімнаті, ніяких претензій. Світлий фон для темних букв потрібен, якщо навколо монітора все світле.
no subject
Ну, тут напевно ще треба дізнатись, чи потрібна така роздільна здатність. Одна справа на екрані 1280 пікселів розгледіти риску в 1 піксель завтовшки, інша справа - 640 пікселів в ширину і риска товщиною в два пікселі.
no subject
Тут, ніж гадати і байки одне одному розказувати, є дуже простий спосіб -- поставити експеримент: при аналогічному розмірі букв і т. п., почитати однакову кількість часу на різних фонах і спробувати проаналізувати самопочуття. Більшість (не кажу "всі" виключно тому, що не перевіряв) людей, переходячи з light mode на dark mode, напружують зір, а часом навіть і мʼязи обличчя.
Важливий момент в експертменті: (а) світла кімната, а не ніч і вимкнене світло і (б) саме просто читати текст, книжку, наприклад, електронну, а не працювати/читати код, бо останнє, поки не перебудуєшся, підключає надто багато психологічних механізмів.
no subject
no subject
Давні кольорові схеми -- теж ще той зоопарк, хрін його знає, чим точно вони визначалися: можливості заліза, можливості софта, звички часів монохромних терміналів, звички родом з телебчення (а воно, у свою чергу, з кінематографу). Фантазії дизайнерів і художників раннього софта.
Тому що, так, то, як ранили очі кольори CGA, як на недавно згадуваній нами "Іскрі", я майже забув, але місцями ще памʼятаю. А візуальна стилістика має ще ту інерцію. Словом, раджу спробувати